Щороку в четверту суботу листопада Україна схиляє голову перед мільйонами жертв Голодомору 1932–1933 років – одного з найжахливіших злочинів тоталітарного режиму. У 2025 році, 22 листопада, ми вшановуватимемо не лише цей геноцид, а й масові штучні голоди 1921–1923 та 1946–1947 років. За даними Українського інституту національної пам’яті (УІНП), комуністична влада вчинила ці акти, спрямовані на знищення українців як нації.
Голодомор не був стихійним лихом, а свідомим геноцидом, організованим сталінським режимом проти українського народу. У 1932–1933 роках тоталітарна машина вилучала продовольство, блокувала села, забороняла виїзд селян і репресувала будь-який спротив. Мета була чіткою: знищити українців як політичну націю, здатну до незалежності. Після поразки Української революції 1917–1921 років комуністи окупували землю, розгорнувши масові репресії та депортації. Насильницька колективізація 1930-х знищила мільйони селян: розкуркулено 352 тисячі господарств, а до осені 1932 року Україна стала епіцентром антивладних протестів – 56% усіх таких виступів у СРСР. Сталін відповів голодом як зброєю: конфіскація зерна, тортури та терор забрали життя від 3,9 до 7,5 мільйона українців. Цей злочин став помстою за прагнення свободи.
Наслідки Голодомору відчутні й досі: він не лише спустошив села, а й зруйнував культурний та демографічний потенціал нації. Свідчення очевидців, збережені в архівах УІНП, малюють картини нелюдяності – від поїдання трави до каннібалізму через відчай. Війна в Україні – це продовження боротьби за ідентичність: знищення мови, культури та народу. Пам’ять про Голодомор мобілізує нас і світ проти агресора, нагадуючи, що голод як зброя – це злочин проти людства, засуджений Конвенцією ООН 1948 року.
Світ дедалі активніше визнає Голодомор геноцидом, що є перемогою української дипломатії та правди. Першою стала Естонія у 1993 році, за нею – Канада (2003), США (2018), Німеччина (2022) та інші. Загалом парламентське визнання відбулося в 28 країнах, а Європейський Парламент неодноразово засуджував злочин. Навіть Парламентська асамблея Ради Європи у 2023–2024 роках наголосила на сучасних загрозах від Росії. Ці рішення не лише реабілітують історичну справедливість, а й підтримують Україну в боротьбі з путінським реваншизмом. Визнання – це щит проти заперечень, як ті, що лунають з боку Державної думи РФ.
Пам’ять про жертви Голодомору вчить: незламність українців – запорука майбутнього без терору. У ці дні ми не лише сумуємо, а й стверджуємо: Україна жива, сильна і переможе.